четвер, 31 травня 2012 р.

Welcome to Ukraine


(c) Андрій Єрмоленко, фото з сторінки на Facebook

Українські інтернет-користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ

Сергій Пішковцій, Watcher
Минулої п’ятниці в українських інтернет-ЗМІ з’явилися фотографії нової форми, яку було пошито спеціально для харківських працівників ДАІ до Євро-2012.
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
У такому вбранні ДАІшники будуть супроводжувати автобуси з футбольними командами, що прибудуть до Харкова. Новина на Українській Правді з цією фотографією під назвою “На Євро харківський ДАІшник виглядатиме, як Дарт Вейдер” зібрала кілька сотень поширень в соціальних мережах.
Проте цим справа не завершилась: за вихідні користувачі соціальних мереж створили кілька десятків пародій цього знімку, які заполонили стрічки Facebook i Вконтакте. Ми вирішили зібрати кілька найкращих з них.
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ
Українські інтернет користувачі познущались з нової форми працівників ДАІ

вівторок, 29 травня 2012 р.

Дівчата 1920-роки.



Дівчата 1920-роки.Село Кропивна на Черкащині

Юлия Патлань; Фото з історико-етнографічного альбому Івана Гончара "Україна та Українці", з видання подарункової книги листівок, НЦНК "Музей Івана Гончара", 2005 р. \


Взято зі сторінки Романа Боровика на Facebook

середа, 23 травня 2012 р.

Люда любить Україну

Автор: Ольга Гембік Джерело:Газета по-українськи



Моя студентська подруга Люда дуже любить Україну. Їй простіше — вона любить її з-за кордону. Люда поїхала до Польщі в складі молодіжної організації, познайомилася з Якубом, власником садиби. Через два побачення побігла до костелу вінчатися.

— Східна Польща — не така вже і Європа, — міркувала під час одного з візитів до України. На той час чоловік Люді остогид, вона перебралася жити до Павла на Підляшшя. А нині вже рік, як у шлюбі з Марчіном, оселилася на заході країни, під німецьким кордоном.

"Люда настирливо добирається у сам центр Європи", — жартували ми на зустрічі випускників.

Раз на півроку Люда відвідує Україну. Приїздить, щоб усе оглянути і задумливо констатувати:

— Нєт, у вас так нічого й не змінилося!

Вона натхненно фотографує краєвиди, запекло торгується на базарах. Навчає культури консьєржок, повчає кондукторів і соромить перукарок. Ходить у гості до знайомих, приймає гостинці.

До Польщі везе домашню шинку. А ще дешевий шоколад, цукор і повний бак бензину.

— Якщо поширюєш корупцію, ти не любиш України, — повчала Люда нашу спільну знайому під час наступного візиту. Та саме розповідала, що мусить здавати гроші у фонд школи, на подарунки. — Запитай мене, як наблизити Європу? Не плати хабарів. Твоя корупція починається із шоколадки й квітки. Це квіти на могилу твоєї держави, — Люда любить говорити образами.

Останнього разу навіть заговорила нецензурно, бо на рідній вулиці підвернула ногу.

У лікарню збиралася ретельно: понесла польські цукерки і євро у конверті. Дорогою зайшла у супермаркет — за шампанським.

— Я до чоловіка хочу повернутися з руками і ногами, ціла, полікована, — пояснювала. — А тут як не помажеш — то й не поїдеш. Так нічого й не змінилося.

Одеський міжнародний кінофестиваль відвідає дочка Чарлі Чапліна

Джерело: Дзеркало Тижня Фото: звідси



Грандіозний кіносеанс у супроводі симфонічного оркестру на Потьомкінських сходах в цьому році буде присвячений класиці світового кіно — «Вогням великого міста» Чарлі Чапліна.

Дочка Чарлі Чапліна і внучка нобелівського лауреата Юджина О'Ніла, актриса Джеральдін Чаплін стане гостем Одеського міжнародного кінофестивалю. 14 липня вона відкриє грандіозний показ «Вогнів Великого Міста» на Потьомкінських сходах разом з онуком і тезкою Чапліна Чаком Сістоварісом.

У восьмирічному віці дебютувавши у фільмі свого батька «Вогні рампи», Джеральдін все ж вирішила робити кар'єру як танцівниця Англійського Королівського балету. Після трьох років Королівської балетної школи вона стала виступати на театральній сцені Парижа. Відомі рядки з листа Чарлі Чапліна тих років, звернені до дочки: «Дівчинко моя!..Твій портрет — тут на столі, і тут, біля мого серця. А де ти? Там, у казковому Парижі, танцюєш на величній театральній сцені на Єлисейських полях...»

На паризькій сцені Джеральдін була відзначена режисером Девідом Ліном, який запросив її на роль Тоні у своїй стрічці «Доктор Живаго» (1965). Вона також знімалася у таких режисерів як Роберт Олтмен («Нешвілл», 1975), Педро Альмодовар («Поговори з нею», 2003), і грала на Бродвеї. У 1992 році їй дісталася роль власної бабусі Ханни у біографічному фільмі «Чаплін». З іспанським режисером Карлосом Саурою її довгий час пов'язували творчі та особисті стосунки.

На рахунку актриси дюжина кінопремій, у тому числі нагороди міжнародних кінофестивалів у Мюнхені і Майамі, Spanish Actors Union, Goya, Capri Legend тощо. У численних інтерв'ю Джеральдін Чаплін не раз зізнавалася, що батько надихав її: «Вивертайся навиворіт, — так звучала його філософія акторської майстерності. Забудь про талант і працюй».

Грандіозний кіносеанс у супроводі симфонічного оркестру на Потьомкінських сходах в цьому році буде присвячений класиці світового кіно - «Вогням великого міста» Чарлі Чапліна. Великий Німий виступив у цій стрічці режисером, продюсером, співавтором сценарію, композитором і виконавцем головної ролі.

четвер, 17 травня 2012 р.

Хорея Козацька - Оле, окаянная душе



Духовний концерт.
Запис зроблено 25.02.2012 в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Музиканти (зліва направо):
Ірина Данилейко, Маруся Данилейко, Іванна Данилейко, Тарас Компаніченко, Данило Перцов, Сергій Охрімчук, Михайло Качалов, Ярослав Крисько, Северин Данилейко.

Ще декілька записів цього духовного концерту:
http://www.youtube.com/watch?v=CIkQ-wV2Ins
http://www.youtube.com/watch?v=1nO1YJUhzjQ

Чим був 2011 рік для українського кіно?

Денис Іванов, продюсер, президент компанії "Артхаус-Траффік", директор Одеського кінофестивалю /  Журнал "Країна"

Перемога Марини Вроди в Каннах

Однозначним досягненням є отримання Мариною Вродою "Золотої пальмової гілки" у Каннах. Нагорода фестивалю класу “А” позитивно впливає на імідж країни, дає надію на майбутнє тим, хто робить тут кіно. Молоді люди бачать перспективу, у них вмикається внутрішня мотивація.

Підписання Україною і Францією угоди про спільне кіновиробництво

Копродукція, напевно, найперспективніший шлях розвитку кіно. Наш кіноринок малий. Держфінансування може не вистачити для того, щоб повномасштабні проекти могли робитися й бути самоокупними на внутрішньому ринку. Франція - законодавець мод у копродукції. Вони винайшли кіно і ще й намагаються тримати в ньому лідерство. Підтримують молоді кінематографії, активно імпортують режисерів. Полюють на них по світу, вирощують.

Наприклад, грузин Отар Іоселіані, іранець Аббас Кіаростамі. З останніх - представник польської нової хвилі Малгожата Шумовська, яка вже зняла у Франції картину з Жульєт Бінош. При цьому вони залишаються представниками своїх країн.

Франція - це величезний ринок і шлях до глядача. Там дивляться таке кіно, яке в Україні не покажеш. Французам викладають мову кіно зі шкільної парти.

Конкурс кінопроектів Держслужби кінематографії
 
Галузь почала все далі відходити від радянської моделі фінансування кіно й наближатися до європейської. Раніше часто гроші виділяли, але їх ніхто не бачив. 34 проекти, що перемогли у вересні 2011 року, виходитимуть у прокат, братимуть участь у фестивалях. Може здивувати Мирослав Слабошпицький стрічкою про Чорнобиль. Цікавий проект "Параджанов" режисера Олени Фетісової. Кіра Муратова теж знімає новий фільм. Внутрішній ринок занадто малий, аби відбити навіть малобюджетне кіно. Це складно, простіше не знімати. У нас 46-мільйонна країна, а в ній 340 екранів. В Росії їх три тисячі на 143 данні на 1 липня 2011 року мільйона людей.
Середньостатистичний українець в кіно ходить трохи більше разу в рік, але не факт, що він вибере вітчизняний фільм. Режисер має бути вигадливий, бо його покажуть на тому ж екрані, що й "Гаррі Поттера". Кіно - це серйозна частина сучасної урбаністичної культури. Якщо його немає, то це те саме, що немає громадського транспорту.

Кіноринок під час Берлінського фестивалю

В Берліні показали українські повнометражні картини "Аня, "Волга", рок-н-ролл" Костянтина Коновалова, "Мільйон до неба" Ігоря Копилова, ще з десяток короткометражок.

Кіноринок - це частина міжнародного спілкування. Якщо подивитися на Європу, то кожен фільм не належить тільки Франції чи Німеччині. У картини інвестує велика кількість країн. Це нагадує одну кінородину. Якщо Україна не присутня на кіноринку, якщо нема стенду, то вона не є частиною цієї родини.

Кіноальманахи
 
Це найпростіший спосіб, який Ігор Савиченко, Володимир Тихий знайшли для усунення пробілів у нашій кіноосвіті. Це - закінчений продукт, який можна показувати в кіно. Він складається з 12 картин об'єднаних концепцією. Перед тим як братися за повнометражний фільм, режисеру треба зняти низку короткометражок, довести своє професійне вміння, поїздити на фестивалі, де його мають помітити. Автори короткометражок мають контактувати з аудиторією в кінотеатрі. Перегляд разом з публікою поглиблює знання, чим насправді є кіно.

Створення "Української кіноасоціації"

2011-го об’єднання тільки було зареєстровано. Це - громадська організація, до якої мають увійти основні кінокомпанії. Орган говоритиме від імені кіногалузі, допомагатиме вирішувати проблеми, захищатиме інтереси й буде незалежним від держави. Наприклад, виробників кіно звільнили від ПДВ, але при цьому кіновиробництво дешевшим не стає. Податок виникає при зверненні до інших підрядників, яких не звільнили від сплати ПДВ. Для того, щоб прибрати цю перешкоду й деякі інші, треба виконати величезну юридичну роботу. Поодинці цю проблему не вирішити, тому й створили асоціацію.