четвер, 17 травня 2012 р.

Чим був 2011 рік для українського кіно?

Денис Іванов, продюсер, президент компанії "Артхаус-Траффік", директор Одеського кінофестивалю /  Журнал "Країна"

Перемога Марини Вроди в Каннах

Однозначним досягненням є отримання Мариною Вродою "Золотої пальмової гілки" у Каннах. Нагорода фестивалю класу “А” позитивно впливає на імідж країни, дає надію на майбутнє тим, хто робить тут кіно. Молоді люди бачать перспективу, у них вмикається внутрішня мотивація.

Підписання Україною і Францією угоди про спільне кіновиробництво

Копродукція, напевно, найперспективніший шлях розвитку кіно. Наш кіноринок малий. Держфінансування може не вистачити для того, щоб повномасштабні проекти могли робитися й бути самоокупними на внутрішньому ринку. Франція - законодавець мод у копродукції. Вони винайшли кіно і ще й намагаються тримати в ньому лідерство. Підтримують молоді кінематографії, активно імпортують режисерів. Полюють на них по світу, вирощують.

Наприклад, грузин Отар Іоселіані, іранець Аббас Кіаростамі. З останніх - представник польської нової хвилі Малгожата Шумовська, яка вже зняла у Франції картину з Жульєт Бінош. При цьому вони залишаються представниками своїх країн.

Франція - це величезний ринок і шлях до глядача. Там дивляться таке кіно, яке в Україні не покажеш. Французам викладають мову кіно зі шкільної парти.

Конкурс кінопроектів Держслужби кінематографії
 
Галузь почала все далі відходити від радянської моделі фінансування кіно й наближатися до європейської. Раніше часто гроші виділяли, але їх ніхто не бачив. 34 проекти, що перемогли у вересні 2011 року, виходитимуть у прокат, братимуть участь у фестивалях. Може здивувати Мирослав Слабошпицький стрічкою про Чорнобиль. Цікавий проект "Параджанов" режисера Олени Фетісової. Кіра Муратова теж знімає новий фільм. Внутрішній ринок занадто малий, аби відбити навіть малобюджетне кіно. Це складно, простіше не знімати. У нас 46-мільйонна країна, а в ній 340 екранів. В Росії їх три тисячі на 143 данні на 1 липня 2011 року мільйона людей.
Середньостатистичний українець в кіно ходить трохи більше разу в рік, але не факт, що він вибере вітчизняний фільм. Режисер має бути вигадливий, бо його покажуть на тому ж екрані, що й "Гаррі Поттера". Кіно - це серйозна частина сучасної урбаністичної культури. Якщо його немає, то це те саме, що немає громадського транспорту.

Кіноринок під час Берлінського фестивалю

В Берліні показали українські повнометражні картини "Аня, "Волга", рок-н-ролл" Костянтина Коновалова, "Мільйон до неба" Ігоря Копилова, ще з десяток короткометражок.

Кіноринок - це частина міжнародного спілкування. Якщо подивитися на Європу, то кожен фільм не належить тільки Франції чи Німеччині. У картини інвестує велика кількість країн. Це нагадує одну кінородину. Якщо Україна не присутня на кіноринку, якщо нема стенду, то вона не є частиною цієї родини.

Кіноальманахи
 
Це найпростіший спосіб, який Ігор Савиченко, Володимир Тихий знайшли для усунення пробілів у нашій кіноосвіті. Це - закінчений продукт, який можна показувати в кіно. Він складається з 12 картин об'єднаних концепцією. Перед тим як братися за повнометражний фільм, режисеру треба зняти низку короткометражок, довести своє професійне вміння, поїздити на фестивалі, де його мають помітити. Автори короткометражок мають контактувати з аудиторією в кінотеатрі. Перегляд разом з публікою поглиблює знання, чим насправді є кіно.

Створення "Української кіноасоціації"

2011-го об’єднання тільки було зареєстровано. Це - громадська організація, до якої мають увійти основні кінокомпанії. Орган говоритиме від імені кіногалузі, допомагатиме вирішувати проблеми, захищатиме інтереси й буде незалежним від держави. Наприклад, виробників кіно звільнили від ПДВ, але при цьому кіновиробництво дешевшим не стає. Податок виникає при зверненні до інших підрядників, яких не звільнили від сплати ПДВ. Для того, щоб прибрати цю перешкоду й деякі інші, треба виконати величезну юридичну роботу. Поодинці цю проблему не вирішити, тому й створили асоціацію.

Немає коментарів:

Дописати коментар