Показ дописів із міткою українське. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою українське. Показати всі дописи
пʼятниця, 19 червня 2015 р.
понеділок, 15 червня 2015 р.
неділя, 10 лютого 2013 р.
«Іван Сила» поїхав у Німеччину
Джерело: Гуртом
У 1928 році Івана Фірцака визнали найсильнішою людиною планети. Він виступав на Заході і перед королевою Британії, але в радянській Україні перебував в опалі – за сина, якого посадили за приналежність до ОУН. Тепер про “Івана Силу” зняли дитячий фільм. 10 лютого на стенді Міжнародного Берлінського кінофестивалю відбудеться презентація стрічки Віктора Андрієнка “Іван Сила”.
Зйомки фільму “Іван Сила”, які тривали три з половиною місяці, проходили в Києві, Чернівцях, Кам’янці-Подільському та на Закарпатті – батьківщині головного героя, легендарного силача, якому і присвячена майбутня картина.
Режисер, актор і сценарист картини – Віктор Андрієнко. Його напарник з колись легендарного “Шоу Довгоносиків” Ігор Письменний теж писав сценарій і грає у стрічці. Стрічку продюсує дніпропетровець Володимир Філіппов, відомий за реалізацію фільму “ТойХтоПройшовКрізьВогонь”.
Фільм знімається за мотивами книги Олександра Гавроша “Неймовірні пригоди Івана Сили”. Головну роль виконав чемпіон України з пауерліфтингу, артист американського цирку Дмитро Халаджі.
“Ми знімали хорошу історію про хорошого хлопця, – розповів режисер і актор Ігор Письменний. – Показували реальні життєві ситуації, в яких може опинитися кожен з нас, і шукали вихід – не просто правильний, а гідний”.
Дія фільму розгортається в Європі початку ХХ століття, тому всі до єдиного людини в кадрі, включаючи численну масовку, були одягнені в історичні костюми, надані для картини чеською студією “Баррандов”.
У фільмі немає декорацій – всі сцени зняті в живих будівлях і справжніх інтер’єрах тієї епохи, в справжній фортеці, в теперішньому цирку.
Крім того, і всі видовищні, всі силові трюки виконані у фільмі наживо. У картині можна буде побачити справжніх сажотрусів, унікальні ретро-автомобілі та ще багато атрибутів епохи, з якою нас розділяє практично ціле століття.
У фільмі знялися як вже відомі актори – Віктор Андрієнко (“Шоу довгоносиків”, “Велика різниця”), Ігор Письменний (“Шоу довгоносиків”), Лесь Задніпровський, Ольга Сумська, Борис Барський, Володимир Комаров (“Маски-шоу”), Богдан Бенюк – так і юні артисти, початківці свій шлях у кінематографі, а також ціла група українських спортсменів, чиї імена вже давно відомі за межами нашої країни, в тому числі Василь Вірастюк.
Бюджет фільму склав близько 16 млн грн. Профінансовано проект державною агенцією з питань кіно. “Іван Сила” – один з п’яти художніх фільмів, орієнтованих на дитячу аудиторію, які за підсумками конкурсу кінопроектів Держагентства України з питань кіно отримали 100% державне фінансування.
Планується, що в загальноукраїнський прокат фільм “Іван Сила” вийде вже на весняних шкільних канікулах.
Після зйомок фільму у рідному селі спортсмена Білки Іршавського району Закарпаття планують відкрити музей Івана Фірцака.
У 1928 році Івана Фірцака визнали найсильнішою людиною планети. Він виступав на Заході і перед королевою Британії, але в радянській Україні перебував в опалі – за сина, якого посадили за приналежність до ОУН. Тепер про “Івана Силу” зняли дитячий фільм. 10 лютого на стенді Міжнародного Берлінського кінофестивалю відбудеться презентація стрічки Віктора Андрієнка “Іван Сила”.
Зйомки фільму “Іван Сила”, які тривали три з половиною місяці, проходили в Києві, Чернівцях, Кам’янці-Подільському та на Закарпатті – батьківщині головного героя, легендарного силача, якому і присвячена майбутня картина.
Режисер, актор і сценарист картини – Віктор Андрієнко. Його напарник з колись легендарного “Шоу Довгоносиків” Ігор Письменний теж писав сценарій і грає у стрічці. Стрічку продюсує дніпропетровець Володимир Філіппов, відомий за реалізацію фільму “ТойХтоПройшовКрізьВогонь”.
Фільм знімається за мотивами книги Олександра Гавроша “Неймовірні пригоди Івана Сили”. Головну роль виконав чемпіон України з пауерліфтингу, артист американського цирку Дмитро Халаджі.
“Ми знімали хорошу історію про хорошого хлопця, – розповів режисер і актор Ігор Письменний. – Показували реальні життєві ситуації, в яких може опинитися кожен з нас, і шукали вихід – не просто правильний, а гідний”.
Дія фільму розгортається в Європі початку ХХ століття, тому всі до єдиного людини в кадрі, включаючи численну масовку, були одягнені в історичні костюми, надані для картини чеською студією “Баррандов”.
У фільмі немає декорацій – всі сцени зняті в живих будівлях і справжніх інтер’єрах тієї епохи, в справжній фортеці, в теперішньому цирку.
Крім того, і всі видовищні, всі силові трюки виконані у фільмі наживо. У картині можна буде побачити справжніх сажотрусів, унікальні ретро-автомобілі та ще багато атрибутів епохи, з якою нас розділяє практично ціле століття.
У фільмі знялися як вже відомі актори – Віктор Андрієнко (“Шоу довгоносиків”, “Велика різниця”), Ігор Письменний (“Шоу довгоносиків”), Лесь Задніпровський, Ольга Сумська, Борис Барський, Володимир Комаров (“Маски-шоу”), Богдан Бенюк – так і юні артисти, початківці свій шлях у кінематографі, а також ціла група українських спортсменів, чиї імена вже давно відомі за межами нашої країни, в тому числі Василь Вірастюк.
Бюджет фільму склав близько 16 млн грн. Профінансовано проект державною агенцією з питань кіно. “Іван Сила” – один з п’яти художніх фільмів, орієнтованих на дитячу аудиторію, які за підсумками конкурсу кінопроектів Держагентства України з питань кіно отримали 100% державне фінансування.
Планується, що в загальноукраїнський прокат фільм “Іван Сила” вийде вже на весняних шкільних канікулах.
Після зйомок фільму у рідному селі спортсмена Білки Іршавського району Закарпаття планують відкрити музей Івана Фірцака.
Іван Сила (офіційний трейлер) для Берлінського кінофестивалю
Книгу “Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу” можна замовити на сайті видавництва.
Фейсбук сторінка фільму: http://www.facebook.com/IvanSila.StrongIvan
вівторок, 11 грудня 2012 р.
Невдовзі українська мова звучатиме у провідних аеропортах світу
Джерело: Рідна Країна
Невдовзі українська мова звучатиме у провідних аеропортах світу. Про це повідомили у прес-службі МА “Бориспіль”.
“Інтелектуальна автоматична система звукового оповіщення AviaVox,
впроваджена в терміналі „D“, невдовзі дозволить „заговорити українською“
провідним аеропортам світу, звідки здійснюються рейси
до України, повідомляють УНН
Розроблена спеціально для професіонального озвучування пасажирських терміналів аеропортів, ця система базується на повністю новітній „фонемній“ технології, яка дозволяє досягти значно кращої якості повідомлень. AviaVox вже працює в найбільших міжнародних аеропортах, зокрема Лондона (Хітроу) та Амстердама. Також ця система впроваджена в аеропортах Манчестера, Брістоля, Брюсселя, Москви, Лісабона, Женеви, Нью Делі, Каїра та інших”, — йдеться у повідомленні.
У прес-службі також зазначили, що новітня система оповіщення, яка діє у терміналі D, на сьогодні підтримує близько 15 мов світу. “З огляду на відсутність у мовному пакеті української мови наразі аеропортом „Бориспіль“ здійснюється процес уведення до цієї системи інформації українською мовою. Нині триває робота із розроблення програмного забезпечення та записування українського тексту, який невдовзі буде залучено до програмного забезпечення як в аеропорту „Бориспіль“, так і по всіх аеропортах світу, звідки здійснюються рейси до України”, — зазначили у пре-службі.
За інформацією МА “Бориспіль”, нині в терміналі “D” аеропорту оголошення українською мовою начитуються дикторами “в живому режимі”, після чого в ефір автоматично виводяться оголошення англійською, російською або мовою країни, куди виконується рейс.
Розроблена спеціально для професіонального озвучування пасажирських терміналів аеропортів, ця система базується на повністю новітній „фонемній“ технології, яка дозволяє досягти значно кращої якості повідомлень. AviaVox вже працює в найбільших міжнародних аеропортах, зокрема Лондона (Хітроу) та Амстердама. Також ця система впроваджена в аеропортах Манчестера, Брістоля, Брюсселя, Москви, Лісабона, Женеви, Нью Делі, Каїра та інших”, — йдеться у повідомленні.
У прес-службі також зазначили, що новітня система оповіщення, яка діє у терміналі D, на сьогодні підтримує близько 15 мов світу. “З огляду на відсутність у мовному пакеті української мови наразі аеропортом „Бориспіль“ здійснюється процес уведення до цієї системи інформації українською мовою. Нині триває робота із розроблення програмного забезпечення та записування українського тексту, який невдовзі буде залучено до програмного забезпечення як в аеропорту „Бориспіль“, так і по всіх аеропортах світу, звідки здійснюються рейси до України”, — зазначили у пре-службі.
За інформацією МА “Бориспіль”, нині в терміналі “D” аеропорту оголошення українською мовою начитуються дикторами “в живому режимі”, після чого в ефір автоматично виводяться оголошення англійською, російською або мовою країни, куди виконується рейс.
пʼятниця, 29 червня 2012 р.
понеділок, 18 червня 2012 р.
неділя, 27 травня 2012 р.
четвер, 17 травня 2012 р.
Чим був 2011 рік для українського кіно?
Денис Іванов, продюсер, президент компанії "Артхаус-Траффік", директор Одеського кінофестивалю / Журнал "Країна"
Перемога Марини Вроди в Каннах
Однозначним досягненням є отримання Мариною Вродою "Золотої пальмової гілки" у Каннах. Нагорода фестивалю класу “А” позитивно впливає на імідж країни, дає надію на майбутнє тим, хто робить тут кіно. Молоді люди бачать перспективу, у них вмикається внутрішня мотивація.
Підписання Україною і Францією угоди про спільне кіновиробництво
Копродукція, напевно, найперспективніший шлях розвитку кіно. Наш кіноринок малий. Держфінансування може не вистачити для того, щоб повномасштабні проекти могли робитися й бути самоокупними на внутрішньому ринку. Франція - законодавець мод у копродукції. Вони винайшли кіно і ще й намагаються тримати в ньому лідерство. Підтримують молоді кінематографії, активно імпортують режисерів. Полюють на них по світу, вирощують.
Наприклад, грузин Отар Іоселіані, іранець Аббас Кіаростамі. З останніх - представник польської нової хвилі Малгожата Шумовська, яка вже зняла у Франції картину з Жульєт Бінош. При цьому вони залишаються представниками своїх країн.
Франція - це величезний ринок і шлях до глядача. Там дивляться таке кіно, яке в Україні не покажеш. Французам викладають мову кіно зі шкільної парти.
Конкурс кінопроектів Держслужби кінематографії
Галузь почала все далі відходити від радянської моделі фінансування кіно й наближатися до європейської. Раніше часто гроші виділяли, але їх ніхто не бачив. 34 проекти, що перемогли у вересні 2011 року, виходитимуть у прокат, братимуть участь у фестивалях. Може здивувати Мирослав Слабошпицький стрічкою про Чорнобиль. Цікавий проект "Параджанов" режисера Олени Фетісової. Кіра Муратова теж знімає новий фільм. Внутрішній ринок занадто малий, аби відбити навіть малобюджетне кіно. Це складно, простіше не знімати. У нас 46-мільйонна країна, а в ній 340 екранів. В Росії їх три тисячі на 143 данні на 1 липня 2011 року мільйона людей.
Середньостатистичний українець в кіно ходить трохи більше разу в рік, але не факт, що він вибере вітчизняний фільм. Режисер має бути вигадливий, бо його покажуть на тому ж екрані, що й "Гаррі Поттера". Кіно - це серйозна частина сучасної урбаністичної культури. Якщо його немає, то це те саме, що немає громадського транспорту.
Кіноринок під час Берлінського фестивалю
В Берліні показали українські повнометражні картини "Аня, "Волга", рок-н-ролл" Костянтина Коновалова, "Мільйон до неба" Ігоря Копилова, ще з десяток короткометражок.
Кіноринок - це частина міжнародного спілкування. Якщо подивитися на Європу, то кожен фільм не належить тільки Франції чи Німеччині. У картини інвестує велика кількість країн. Це нагадує одну кінородину. Якщо Україна не присутня на кіноринку, якщо нема стенду, то вона не є частиною цієї родини.
Кіноальманахи
Це найпростіший спосіб, який Ігор Савиченко, Володимир Тихий знайшли для усунення пробілів у нашій кіноосвіті. Це - закінчений продукт, який можна показувати в кіно. Він складається з 12 картин об'єднаних концепцією. Перед тим як братися за повнометражний фільм, режисеру треба зняти низку короткометражок, довести своє професійне вміння, поїздити на фестивалі, де його мають помітити. Автори короткометражок мають контактувати з аудиторією в кінотеатрі. Перегляд разом з публікою поглиблює знання, чим насправді є кіно.
Створення "Української кіноасоціації"
2011-го об’єднання тільки було зареєстровано. Це - громадська організація, до якої мають увійти основні кінокомпанії. Орган говоритиме від імені кіногалузі, допомагатиме вирішувати проблеми, захищатиме інтереси й буде незалежним від держави. Наприклад, виробників кіно звільнили від ПДВ, але при цьому кіновиробництво дешевшим не стає. Податок виникає при зверненні до інших підрядників, яких не звільнили від сплати ПДВ. Для того, щоб прибрати цю перешкоду й деякі інші, треба виконати величезну юридичну роботу. Поодинці цю проблему не вирішити, тому й створили асоціацію.
Однозначним досягненням є отримання Мариною Вродою "Золотої пальмової гілки" у Каннах. Нагорода фестивалю класу “А” позитивно впливає на імідж країни, дає надію на майбутнє тим, хто робить тут кіно. Молоді люди бачать перспективу, у них вмикається внутрішня мотивація.
Підписання Україною і Францією угоди про спільне кіновиробництво
Копродукція, напевно, найперспективніший шлях розвитку кіно. Наш кіноринок малий. Держфінансування може не вистачити для того, щоб повномасштабні проекти могли робитися й бути самоокупними на внутрішньому ринку. Франція - законодавець мод у копродукції. Вони винайшли кіно і ще й намагаються тримати в ньому лідерство. Підтримують молоді кінематографії, активно імпортують режисерів. Полюють на них по світу, вирощують.
Наприклад, грузин Отар Іоселіані, іранець Аббас Кіаростамі. З останніх - представник польської нової хвилі Малгожата Шумовська, яка вже зняла у Франції картину з Жульєт Бінош. При цьому вони залишаються представниками своїх країн.
Франція - це величезний ринок і шлях до глядача. Там дивляться таке кіно, яке в Україні не покажеш. Французам викладають мову кіно зі шкільної парти.
Конкурс кінопроектів Держслужби кінематографії
Галузь почала все далі відходити від радянської моделі фінансування кіно й наближатися до європейської. Раніше часто гроші виділяли, але їх ніхто не бачив. 34 проекти, що перемогли у вересні 2011 року, виходитимуть у прокат, братимуть участь у фестивалях. Може здивувати Мирослав Слабошпицький стрічкою про Чорнобиль. Цікавий проект "Параджанов" режисера Олени Фетісової. Кіра Муратова теж знімає новий фільм. Внутрішній ринок занадто малий, аби відбити навіть малобюджетне кіно. Це складно, простіше не знімати. У нас 46-мільйонна країна, а в ній 340 екранів. В Росії їх три тисячі на 143 данні на 1 липня 2011 року мільйона людей.
Середньостатистичний українець в кіно ходить трохи більше разу в рік, але не факт, що він вибере вітчизняний фільм. Режисер має бути вигадливий, бо його покажуть на тому ж екрані, що й "Гаррі Поттера". Кіно - це серйозна частина сучасної урбаністичної культури. Якщо його немає, то це те саме, що немає громадського транспорту.
Кіноринок під час Берлінського фестивалю
В Берліні показали українські повнометражні картини "Аня, "Волга", рок-н-ролл" Костянтина Коновалова, "Мільйон до неба" Ігоря Копилова, ще з десяток короткометражок.
Кіноринок - це частина міжнародного спілкування. Якщо подивитися на Європу, то кожен фільм не належить тільки Франції чи Німеччині. У картини інвестує велика кількість країн. Це нагадує одну кінородину. Якщо Україна не присутня на кіноринку, якщо нема стенду, то вона не є частиною цієї родини.
Кіноальманахи
Це найпростіший спосіб, який Ігор Савиченко, Володимир Тихий знайшли для усунення пробілів у нашій кіноосвіті. Це - закінчений продукт, який можна показувати в кіно. Він складається з 12 картин об'єднаних концепцією. Перед тим як братися за повнометражний фільм, режисеру треба зняти низку короткометражок, довести своє професійне вміння, поїздити на фестивалі, де його мають помітити. Автори короткометражок мають контактувати з аудиторією в кінотеатрі. Перегляд разом з публікою поглиблює знання, чим насправді є кіно.
Створення "Української кіноасоціації"
2011-го об’єднання тільки було зареєстровано. Це - громадська організація, до якої мають увійти основні кінокомпанії. Орган говоритиме від імені кіногалузі, допомагатиме вирішувати проблеми, захищатиме інтереси й буде незалежним від держави. Наприклад, виробників кіно звільнили від ПДВ, але при цьому кіновиробництво дешевшим не стає. Податок виникає при зверненні до інших підрядників, яких не звільнили від сплати ПДВ. Для того, щоб прибрати цю перешкоду й деякі інші, треба виконати величезну юридичну роботу. Поодинці цю проблему не вирішити, тому й створили асоціацію.
середа, 22 лютого 2012 р.
Сусанна Карпенко - Лєтіть галочка (лірична) HD
Мінська обл, Білорусія. Концерт "Візерунчасті пісні" Києво-Могилянський театральний центр "Пасіка" Concert at Kyyiv Mohyla theatrical center "Pasika" Filmed by Bohdan Poshyvailo 01.06.2011
Підписатися на:
Дописи (Atom)