Автор: Юрій Стригун Джерело:
Газета по-українськи Фото автора статті
Філарет постояв біля дуба Залізняка
На межі Чигиринського району Черкащини в Холодному Яру – кілька
автомобілів і дівчата у національних костюмах. Тут зустрічають патріарха
Філарета – главу Української православної церкви Київського
патріархату. Він має освятити церковні хрести в селі Буда.
– Щось начальства не густо, – кажуть журналісти, що їдуть на
урочистості. – Тільки заступник голови обласної ради та керівник апарату
Чигиринської райдержадміністрації. Якби хтось із Московської церкви
їхав, то сраколизів із влади було б утричі більше.
У селі неподалік від церкви святого Петра Калнишевського стоять
вкриті позолотою три хрести. Поруч – будівельний кран. Внизу біля
річечки – ресторанно-готельний комплекс "Дикий Хутір". Кілька людей
стоїть на кладці через річку. Чекають на прибуття патріарха. Раптом із
води випірнає чорна нутрія. Сідає на березі та їсть траву. На людей не
зважає.
– Ти диви, яка смілива. Журналісти фотографують тварину. Батьки гукають дітей подивитися.
Усім гостям роздають жовто-блакитну стрічку.
Глава УПЦ КП освятив хрести церкви Калнишевського
– Надо было взять подлиннее, чтобы на машину привязать, – каже до
чоловіка жінка років 50. – Чтобы все видели, какой ты щирый украинец.
Біля церкви кілька козаків тримають хоругви. Один із них одягнутий у вишиванку й міліцейські штани з лампасами.
О 10-20 під'їздить чорний "мерседес". З нього виходить патріарх
Філарет. За ним стоять віце-спікер Микола Томенко та екс-голова обласної
ради Володимир Гресь. Ще далі поет Дмитро Павличко щось шепче на вухо
координатору об'єднаної опозиції Черкащини Леоніду Даценку.
Філарет іде до хрестів. Служить церковну відправу. Потім звертається з промовою до присутніх.
– Церква носитиме ім'я останнього кошового Запорізької січі Петра
Калнишевського. Чоловік 30 років просидів у ямі. Так карався за любов до
України. Отримавши волю, не скористався з неї, бо знав, що в царській
неволі перебуває увесь український народ.
Свяченою водою окроплює хрести.
– Багато людей проливали кров за волю України, але вона прийшла
несподівано, ніби впала з неба. Це була Божа воля. Противників нашої
державності і зараз досить як зовні, так і всередині України. Тому
мусимо бути достойними незалежності. Інакше, Бог може так само легко, як
дав, забрати волю.
Патріарх вручає орден святого Володимира спонсору будівництва, власнику "Дикого Хутора" Олегу Островському.
Після Філарета мікрофон бере віце-спікер Микола Томенко.
– Багато хто з церковних діячів сусідньої держави, що носять дорогі
годинники, повчають нас історії. Кажуть, що вона спільна з Росією. Хочу
нагадати, що у 10-12 столітті, коли розквітла Київська Русь, Москви у
помині не було. Слуги Москви до того розпоясалися, що скоро заборонять
нам молитися рідною мовою. Тому ми постійно повертаємося сюди, до
Холодного Яру. Тут енергетичне поле України. Це знав і тому любив сюди
приїздити Тарас Шевченко.
Слово надають Дмитру Павличку. Він згадує, як у 1994 році балотувався до Верховної Ради по Чигиринському окрузі.
– Людей лякали мною, казали, що я "бандера". А тепер я бачу, що ці 20
років не минули даремно. Люди у Холодному Яру змінилися й мало чим
відрізняються своїм патріотизмом від галичан.
Патріарх прямує до братської могили розстріляних у війну жителів
Буди. Проводить панахиду. Козаки дають салют із рушниць. Під час першого
залпу патріарх здригається.
Філарета просять пройти до 1000-літнього дуба. Директор місцевого заповідника Богдан Легоняк каже, що він дасть сили патріарху.
– Силу дає не дуб, а Бог, – заперечує глава церкви. – Він може дати довголіття, як цьому дубові.
– Здоров'я дубу, здоров'я патріарху, – вигукують у натовпі.
Під ці слова представники влади йдуть до автомобіля. Сідають і їдуть
першими. Решта слухає концерт Ніни Матвієнко й місцевих артистів. Тим
часом будівельник встановлюють хрести на церковні вежі.
