Фото зі сторінки: Eugene Novitsky on FB

Джерело: Сторінка Татяни Іващенко в ФБ

Водяний млин з трьома колесами на річці Ворсклі, околиці м.Охтирка.
Фото Никанора Онацького, 1910 

Поцілунок бійця АТО з дружиною, яка дочекалася, прикрасив номер The New York Times

Джерело: Патріоти України

 

 

 

Журналісти агентства EPA сфотографували гарячий поцілунок демобілізованого бійця зі своєю дружиною. Знімок опублікувало видання The New York Times, повідомляють Патріоти України з посиланням на Обозреватель. 

 

Військовий щойно повернувся з війни на Донбасі, де провів зі зброєю в руках цілий рік. Подружня пара не приховувала своїх гарячих почуттів.

На Андріївському узвозі

Репост: Телеканал Украина

Демонстранти годують строковиків бутербродами

Джерело: Эхо Москвы

Демонстранти біля оточення поруч зі штабом протесту годують бутербродами строковиків ВВ.

Франківськ: 23 липня 1989 року

Джерело: Щоденні рехвлексії

Один з перших, уже санкціонованих комунстичною владою, національно-демократичних мітингів в Франківську. Саме цим мож пояснити, що поряд з промовцями-антисовєтчиками на зібранні можна помітити й хвігури деяких місцевих представників ще правлячої партноменклатури, а поряд з так званою націоналістичною символікою - атрибути УРСР...

Демонстративна хода антирадянських елементів вулицею Радянською...





Основна частина дійства з промовами відбувалася на літній естраді в паркові відпочинку ім. Т.Шевченка...












Найбільш знаковою постаттю серед виступаючих був, звичайно ж, лідер Руху В'ячеслав Чорновіл...


Промовляв там зі сцени тоди ще малознаний широкому загалу майбутній "патріярх сучукрліту" Юрій Андрухович...






Усі світлини авторства Ігоря Роп'яника, за що йому велика дяка!

Карпатські дерев'яні церкви стали Світовою спадщиною ЮНЕСКО. ФОТО

Джерело: Українська правда

Унікальні дерев'яні церкви Карпат було внесено до списку Cвітової спадщини ЮНЕСКО. Експерти ООН залишили за святинями оригінальну назву – tserkva. Разом із українськими до реєстру увійшли і лемківські храми на території Польщі.

Відповідне рішення ухвалено на сесії ЮНЕСКО, що триває в Камбоджі, інформує TVi.
Повна назва об'єкту – "Дерев'яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні" ("Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine"). До переліку потрапило 16 церков: по 8 від України та Польщі.

Найвищий пам'яткоохоронний статус отримали: церква святого Юрія у Дрогобичі (Львівська обл.; II пол. XVII ст.), церква Пресвятої Трійці у Жовкві (Львівська обл.; 1720 р.), церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові (Львівська обл.; 1838 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі (Івано-Франківська обл.; 1808 р.), церква Зішестя Святого Духа у Потеличі (Львівська обл.; 1502 р.), церква Зішестя Святого Духа у Рогатині (Івано-Франківська обл.; поч. XVI ст.), церква Собору святого Архангела Михаїла в Ужку (Закарпатська обл.; 1745 р.), церква Вознесіння Господнього в Ясіня (Закарпатська обл.; 1824 р.).

Церква Святого Юра у Дрогобичі. Фото: Віктор Колдун

Дерев'яні церкви, розташовані на теренах Польщі теж, по суті, є українськими. Вони відповідають унікальній українській традиції та свого часу використовувалися (або й використовуються) нашими земляками:

церква святого Архангела Михаїла у Брунарах (Малопольське воєводство; 1830 р.), церква святої Параскеви у Квятоні (Малопольське воєводство; 1810 р.), церква Покрови Богородиці в Овчарах (Малопольське воєводство; 1653 р.), церква святого Якова в Поворознику (Малопольське воєводство, XVII ст.), церква святої Параскеви в Радружі (Підкарпатське воєводство; 1583 р.), церква святого Архангела Михаїла в Смільнику (Підкарпатське воєводство; 1791 р.), церква святого Архангела Михаїла в Туринську (Підкарпатське воєводство; 1803 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці (Підкарпатське воєводство; 1731 р.).

Лемківська церква у Брунарах (нині Польща). Після виселення українців з цієї території храм передано польській католицькій церкві. Фото: plfoto.com

"Розташовані біля східного кордону Східної Європи, транснаціональні об'єкти налічують 16 tserkvas, побудованих із горизонтальних дерев'яних колод між XVI і XIX століттями громадами православної та греко-католицької конфесій. 

Вони репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, яких вони досягли свого часу. 

Tserkvas – це спадок окремішньої будівельної традиції, що корениться в православній церковній архітектурі, в якій переплітаються елементи місцевої традиції і символічні посилання на космогонії власної громади", – йдеться в офіційному повідомленні на сайті ЮНЕСКО.

Розпис церкви у Дрогобичі

 У перші дні роботи сесії також було прийнято рішення не виключати Національні заповідники "Софія Київська" і "Києво-Печерська Лавра" з реєстру ЮНЕСКО. Раніше українським пам'яткам загрожувало виключення зі списку у зв'язку із забудовою буферних зон.

Церква Вознесіння Господнього в селищі Ясіня (Закарпаття). Фото: rakhiv.biz

За останні 20 років на Прикарпатті згоріло 19 дерев'яних церков.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.
У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Кілька днів тому міністр культури України заявив, що на цьогорічній сесії ЮНЕСКО також мають розглянути подання про внесення до списку ЮНЕСКО заповідника "Херсонес Таврійський".

Львів: старі будівлі на сучасних фотографіях

Автор: Сергій Пішковцій Джерело: Inspired



Фотограф Микола Кравцов вирішив помістити обєднати фото старого Львова з його сучасними знімками. Вийшло досить цікаво: складається враження, що у руках у фотографа магічний інструмент, який показує частину міста з минулого століття.
Коментарі до фото – авторські.

Пам’ятник Францишеку Смольці – депутату австро-угорського сейму від Львова та ініціатору створення кургану Люблінської унії (той, на якому оглядовий майданчик високого замку). Споруджений в 1913 р. на місці давньої крениці. Зараз тут стоїть пам’ятник Св. Юрію Змієборцю.

Це біля пожежної частини на вул.Підвальній. Фото початку ХХ ст. На машині написано – “Львівське добровільне рятункове товариство”. Схоже що проводились якісь навчання або їм подарували машину і вони радіють :)

Будинки 14 та 15 на площі Галицькій. Між ними — найвужча вуличка в центрі, яка колись називалась Крива, зараз вона є частиною вул. Нижанківського.

Як виявилось, ця частина вул.Театральної в середині ХІХ ст. називалась Різницькою, бо тут розміщалось біля сорока м’ясницьких лавок і вони прямо тут рубали і продавали м’ясо. При цьому в кількох метрах від цього всього, навколо кафедрального собору в ті часи було кладовище. Дивне сусідство :) І їх не могли вигнати звідси аж до кінця ХІХ ст., бо їхні лавки розташовувались на приватній землі. А це фото десь початку ХХ ст., тому тут вже цього безладу не видно :)

В 1880 році в честь візиту австрійського імператора Франца Йосифа до Львова над входом в ратушу встановили скульптурну групу з алегоріями Гостинності, Мужності і Патріотизму. Також перед входом встановили двох левів з гербами міста. В 1948 р. після війни левів відреставрувалиа, а портал демонтували поляки в 1928 році під час реставрації ратуші.

Базар на пл. Ринок існував до 1944 р. Тут торгували овочами, фруктами, молочними продуктами, а також квітами. Цікаво, що мили вони овочі і фрукти прямо в фонтанах з статуями :) А самі фонтани збудовані на місцях старих водойм, які в ті часи забезпечували потребу міста в воді.

Схоже, що статуя лева деякий час стояла перед входом в Оперний театр. Оскільки на фасаді за ним польський герб, то можна припустити, що фотографія зроблена в міжвоєнний період між 1918-1939 р. Цікаво в честь чого там встановили лева, бо на старіших фотографіях оперного його ще не було.

В 1892 році залізниця перейшла у власність держави, тому виникла потреба в новій великій будівлі вокзалу. Відкритий в 1904 році, вокзал був найсучаснішим в Європі на той час. Як виявилось, спочатку трамвайні колії були проведені до самої будівлі вокзалу і трамвай зупинявся прямо напроти головного входу.

Будучи стратегічним об’єктом, головний вокзал був розбомблений прямо в перший же день Другої світової війни 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу. Будівля сильно постраждала і після війни деякий час тривали суперечки: відновлювати попередній вигляд вокзалу, чи знести залишки і побудувати новий. В результаті, як компроміс, прийняли рішення ззовні відновити будівлю, а інтер’єри зробити вже в стилі сталінського ампіру. Схоже, що тоді і вирішили зробити будівлю двоповерховою.

Площа на проспекті Шевченка (колись це була площа Академічна) До другої світової війни на місці пам’ятника Грушевському стояв схожий пам’ятник графу та польському драматургу Александрові Фредрі. Ще раніше на цьому місці була стара крениця. Навколо пам’ятника Фредрі була огорожа з декоративного ланцюга, який тепер прикрашає колонаду першого поверху Палацу мистецтв з боку вул. Коперника.

Перше львівське трамвайне депо на початку вул. Сахарова. Зараз цього будиночка перед трамвайним депо вже немає. Що з ним сталося поки вияснити не получилось, але по його розташуванню можна припустити, що він заважав спорудженню колій швидкісного трамваю напрямку Сахарова-Наукова, яке почалось в 1978 році. Тоді його могли і знести.

via Nickolay Kravtsov

Фотовиставка Оксани Кузьменко

Джерело: Волинь Post

Добірку своїх фотографій у ВолиньPost’івській фотовиставці презентує Оксана Кузьменко.

Оксана ‒ аспірант Люблінського університету Марії Кюрі-Склодовської.

«Привіт, мене звати Оксана, друзі називають Кузьмою. З фотоапаратом не розлучаюсь відтоді, відколи зрозуміла, що наша пам’ять любить грати з нами в злі жарти і дуже часто, якщо щось не закріпилось на плівці, може безслідно зникнути з нашого життя. Відтак, борюсь із цією несправедливістю і фіксую те, чого не хотілось би забувати.

Я не професіонал. Мені подобається слово «любитель»… від слова «любити».

Фотоапарат, яким користуюсь, в мене вже 6 років. Щоб повернути гроші за покупку, зробила для чергового Гугл проекта знимки кількох об’єктів. Відтоді жодного разу за гроші не фотографувала. Намагаюсь не перейматись з приводу того, що мій апарат не такий потужний, адже в непрофесійних теж є позитиви: дзеркалку з величезним об’єктивом ви ж не будете таскати з собою в дамській сумці…

Люблю помічати те, чого не видно з першого погляду. Симетрію у природі, лінії міських ландшафтів, силуети, геометричні фігури, що утворюються навколо нас, гру тіні і світла.

Звісно найбільше фотографую в поїздках. Завжди існує острах, що вже ніколи не вдасться доторкнутись до тієї краси. Подорожувати обожнюю.

Та все ж найцікавіші фото виходять коли звикаєшся з місцем. І апарат дістаєш коли місце вабить тебе не новизною, а чимось іншим: теплом і душевністю. Можеш сотні разів проходити по вулиці і тільки на сто перший побачити що у ліхтарі оселились птахи.

Вікна люблю. Човни. Птахів. А ще велосипеди і котів.

А ще люблю фотографувати на фестивалях. Там найбільше світлих і позитивних людей.