Показ дописів із міткою візуальне мистецтво. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою візуальне мистецтво. Показати всі дописи
четвер, 10 квітня 2014 р.
середа, 12 червня 2013 р.
Фотовиставка Оксани Кузьменко
Джерело: Волинь Post
Добірку своїх фотографій у ВолиньPost’івській фотовиставці презентує Оксана Кузьменко.
Оксана ‒ аспірант Люблінського університету Марії Кюрі-Склодовської.
«Привіт, мене звати Оксана, друзі називають Кузьмою. З фотоапаратом не розлучаюсь відтоді, відколи зрозуміла, що наша пам’ять любить грати з нами в злі жарти і дуже часто, якщо щось не закріпилось на плівці, може безслідно зникнути з нашого життя. Відтак, борюсь із цією несправедливістю і фіксую те, чого не хотілось би забувати.
Я не професіонал. Мені подобається слово «любитель»… від слова «любити».
Фотоапарат, яким користуюсь, в мене вже 6 років. Щоб повернути гроші за покупку, зробила для чергового Гугл проекта знимки кількох об’єктів. Відтоді жодного разу за гроші не фотографувала. Намагаюсь не перейматись з приводу того, що мій апарат не такий потужний, адже в непрофесійних теж є позитиви: дзеркалку з величезним об’єктивом ви ж не будете таскати з собою в дамській сумці…
Люблю помічати те, чого не видно з першого погляду. Симетрію у природі, лінії міських ландшафтів, силуети, геометричні фігури, що утворюються навколо нас, гру тіні і світла.
Звісно найбільше фотографую в поїздках. Завжди існує острах, що вже ніколи не вдасться доторкнутись до тієї краси. Подорожувати обожнюю.
Та все ж найцікавіші фото виходять коли звикаєшся з місцем. І апарат дістаєш коли місце вабить тебе не новизною, а чимось іншим: теплом і душевністю. Можеш сотні разів проходити по вулиці і тільки на сто перший побачити що у ліхтарі оселились птахи.
Вікна люблю. Човни. Птахів. А ще велосипеди і котів.
А ще люблю фотографувати на фестивалях. Там найбільше світлих і позитивних людей.
Добірку своїх фотографій у ВолиньPost’івській фотовиставці презентує Оксана Кузьменко.
Оксана ‒ аспірант Люблінського університету Марії Кюрі-Склодовської.
«Привіт, мене звати Оксана, друзі називають Кузьмою. З фотоапаратом не розлучаюсь відтоді, відколи зрозуміла, що наша пам’ять любить грати з нами в злі жарти і дуже часто, якщо щось не закріпилось на плівці, може безслідно зникнути з нашого життя. Відтак, борюсь із цією несправедливістю і фіксую те, чого не хотілось би забувати.
Я не професіонал. Мені подобається слово «любитель»… від слова «любити».
Фотоапарат, яким користуюсь, в мене вже 6 років. Щоб повернути гроші за покупку, зробила для чергового Гугл проекта знимки кількох об’єктів. Відтоді жодного разу за гроші не фотографувала. Намагаюсь не перейматись з приводу того, що мій апарат не такий потужний, адже в непрофесійних теж є позитиви: дзеркалку з величезним об’єктивом ви ж не будете таскати з собою в дамській сумці…
Люблю помічати те, чого не видно з першого погляду. Симетрію у природі, лінії міських ландшафтів, силуети, геометричні фігури, що утворюються навколо нас, гру тіні і світла.
Звісно найбільше фотографую в поїздках. Завжди існує острах, що вже ніколи не вдасться доторкнутись до тієї краси. Подорожувати обожнюю.
Та все ж найцікавіші фото виходять коли звикаєшся з місцем. І апарат дістаєш коли місце вабить тебе не новизною, а чимось іншим: теплом і душевністю. Можеш сотні разів проходити по вулиці і тільки на сто перший побачити що у ліхтарі оселились птахи.
Вікна люблю. Човни. Птахів. А ще велосипеди і котів.
А ще люблю фотографувати на фестивалях. Там найбільше світлих і позитивних людей.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
