Добірку своїх фотографій у ВолиньPost’івській фотовиставці презентує Оксана Кузьменко.
Оксана ‒ аспірант Люблінського університету Марії Кюрі-Склодовської.
«Привіт, мене звати Оксана, друзі називають Кузьмою. З фотоапаратом не розлучаюсь відтоді, відколи зрозуміла, що наша пам’ять любить грати з нами в злі жарти і дуже часто, якщо щось не закріпилось на плівці, може безслідно зникнути з нашого життя. Відтак, борюсь із цією несправедливістю і фіксую те, чого не хотілось би забувати.
Я не професіонал. Мені подобається слово «любитель»… від слова «любити».
Фотоапарат, яким користуюсь, в мене вже 6 років. Щоб повернути гроші за покупку, зробила для чергового Гугл проекта знимки кількох об’єктів. Відтоді жодного разу за гроші не фотографувала. Намагаюсь не перейматись з приводу того, що мій апарат не такий потужний, адже в непрофесійних теж є позитиви: дзеркалку з величезним об’єктивом ви ж не будете таскати з собою в дамській сумці…
Люблю помічати те, чого не видно з першого погляду. Симетрію у природі, лінії міських ландшафтів, силуети, геометричні фігури, що утворюються навколо нас, гру тіні і світла.
Звісно найбільше фотографую в поїздках. Завжди існує острах, що вже ніколи не вдасться доторкнутись до тієї краси. Подорожувати обожнюю.
Та все ж найцікавіші фото виходять коли звикаєшся з місцем. І апарат дістаєш коли місце вабить тебе не новизною, а чимось іншим: теплом і душевністю. Можеш сотні разів проходити по вулиці і тільки на сто перший побачити що у ліхтарі оселились птахи.
Вікна люблю. Човни. Птахів. А ще велосипеди і котів.
А ще люблю фотографувати на фестивалях. Там найбільше світлих і позитивних людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар