Чарлі Сакума

28 вересня: це цікаво знати

Аліна Астахова, «Рідна країна»

«Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо»
Василь Сухомлинський

28 вересня за григоріанським календарем 271 день року. До кінця року залишається 94 днів.
В останні дні вересня перше бабине літо вже прощається з нами. Світловий день коротшає, ночі стають довшими і холоднішими.
28 вересня за дохристиянським календарем — Свято пасічників. Цього дня заносили вулики з вулиці у хліви.

Пізніше 28 вересня почали вшановувати Микиту-гусятника, бо з цього часу вже починали різати домашніх гусей. Одного з них без голови обов’язково кидали у водойму, задобрюючи тим самим водяника, голову ж приносили додому, для хатнього.

За церковним календарем 28 вересня православна церква відзначає Післясвято Воздвиження Хреста Господнього та згадує великомученика Микиту, святого Акакія, мученика Порфирія.
Дрібка духовних порад цього дня

Ми багаті не тим, що маємо, а тим, що віддаємо. Якщо ви хочете служити Богу – служіть своєму ближньому, навіть тому, який бажає вам зла. Не бажайте того, що вам не належить.

Іменинниками 28 вересня є:
Акакій, Богдан, Максим, Микита, Порфирій, Стефан, Федот та Філофея.

Ім'я Богдан має старослов'янське коріння і означає даний Богом. Зазвичай буває пізньою дитиною у батьків. Маленькі Богдани хворобливі, боязкі і трохи ліниві. Дорослі Богдани – спокійні і знаючі собі ціну чоловіки. У сімейному житті вимагають лідерства. Дружину обирають тиху і покірну. Однолюби. Вміють заробляти гроші, однак не люблять їх витрачати.

28 вересня народились:
1918 – Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет.
Події 28 вересня:
1651 — між Богданом Хмельницьким і поляками укладений Білоцерківський мир
1939 — підписано договір між СРСР та Німеччиною, за яким ліквідували Польщу.
Чи знаєте ви, що:

Найпопулярніша книга Василя Сухомлинського «Серце віддаю дітям», що вийшла 25 мовами і витримала майже 50 видань, вперше побачила світ у 1968 році в Німеччині. У себе вдома Сухомлинський не міг її опублікувати. Рукопис кочував з одного видавництва в інше і отримував негативні рецензії.

Зокрема, зверталася увага на те, що автор однобічно (в основному, на матеріалі природи) вирішує питання морального і естетичного виховання школярів 1-4 класів, що у рукописі ніде не згадується слово „партія”, що дітям потрібно більш чітко розповідати про поняття класової боротьби і що собою являє сучасний імперіалізм.

Після того, як книга з’явилася у Німеччині і одразу ж стала популярною, Василя Олександровича викликали у партійні органи і він отримав партійну догану. Адже вихід книги першодруком за кордоном у ті часи був категорично заборонений. Вітчизняним видавцям було наказано у короткий термін видати книгу в Україні. І в 1969 році „Серце віддаю дітям” з’явилося у видавництві „Радянська школа”.

Пільгова дилема: уряд між кредиторами і ветеранами-афганцями

Ветерани-афганці продемонстрували недавно, що готові боротися до кінця...

Дмитро Шурхало, "Радіо Свобода"

Київ – Представники громадських організацій, що вимагають відновлення пільг, вийшли з переговорного процесу з урядом. Зараз вони ведуть переговори з парламентськими фракціями і не виключають, що знову вдадуться до протестних акцій. Представники Партії регіонів вважають, що в питанні пільг можна досягти компромісу. Між тим, на думку оглядачів, уряд опинився у дуже складній ситуації, адже відмова від скасування пільг ускладнить ситуацію на переговорах із МВФ.

Представники громадських організацій, які минулого тижня здійснили спробу штурму будівлі парламенту, протестуючи проти скасування пільг, не змогли порозумітися з віце-прем’єром Сергієм Тігіпком.

«Ми сказали Сергію Леонідовчиу, що виходимо з переговорів. Він сприйняв це нормально. Тому що сьогодні законопроект знаходиться уже у власності парламенту. А наша вимога, щоб він був не просто відкладений, а саме скасований», – повідомив Радіо Свобода керівник громадської організації «Ніхто, крім нас» Борис Новожилов.

Регіонали обіцяють компроміс

Борис Новожилов не виключає, що акції протесту проти скасування пільг буде поновлено, а також того, що влада вдасться до репресивних заходів проти учасників акції. Проте головна вимога організацій, що виступили проти скасування пільг, залишається незмінною, наголошує лідер «Ніхто, крім нас».

Між тим, проект держбюджету на наступний рік, який парламент прийняв до розгляду, розробили з врахуванням того, що пільги вже буде скасовано. І хоча міністр фінансів Федір Ярошенко це заперечив, проте депутати, як опозиціонери і представники більшості – комуністи, підтверджують це.

Член парламентського комітету з питань соціальної політики та праці депутат-регіонал Олександр Стоян вважає, що як закон, так і проект бюджету можна доопрацювати так, внести зміни які влаштують усіх.

«Наприклад, закон набуде чинності не з наступного року, а пізніше. Це все можливо зробити при доопрацюванні до другого читання», – запевняє депутат-регіонал, додаючи, що зміни можна так само внести і в проект держбюджету.

Влада готується до оборони

Натомість, заступник голови парламентського комітету з питань фінансів депутат-комуніст Євген Царьков зазначає, що уряд опинився в дуже непростій ситуації, адже відмова від скасування пільг ускладнить позицію на переговорах з МВФ, від якого уряд сподівається отримати кредит у 15,5 мільярдів доларів. За словами Євгена Царькова, на збереження пільг у повному обсязі необхідно близько 70 мільярдів гривень.

«Микола Янович «зліпив» бюджет із дефіцитом у 2,5 %, як того хотів МВФ. Якщо зберегти пільги в теперішньому обсязі, то дефіцит бюджету збільшиться до 5-7%. Тому, якщо уряд піде на відновлення пільг, то МВФ не дасть цих 15,5 мільярдів. З іншого боку, і народ не можна отак нахабно послати. Образити пенсіонерів можна, але є інша категорія громадян, наприклад, ветерани-афганці, які можуть показати владі кулак», – каже депутат-комуніст.

Між тим, у Києві біля державних установ значно посилені заходи безпеки. Зокрема, біля парламенту та урядових будівель встановлено нові огорожі, біля яких чергують посилені міліцейські наряди.

Вацлав Гавел: "Верховенство права в Україні ігнорується"

Флешмоб «Пікнік на узбіччі»: позбавити «вулицю художників» від всього зайвого

Сидіти в місцях несанкціонованих для сидіння, співати в місцях несанкціонованих для співів, шуміти в місцях несанкціонованих для шуму і цим всім санкціонувати ренесанс узвозу як «нашого Монмартру».

В неділю 25-го о 12-00 на Андріївському узвозі відбудеться подія у жанрі відвоювання публічного простору. Організатор дійства пропонує перетворити сонну і ранкову недільну вулицю на осередок свята. Гул моторів – сховати за музикою, на місцях припаркованих джипів – розташувати дубові кресла, розкласти різнокольорові простирадла і книги. Сидіти в місцях несанкціонованих для сидіння, співати в місцях несанкціонованих для співів, шуміти в місцях несанкціонованих для шуму і цим всім санкціонувати ренесанс узвозу як «нашого Монмартру».
Ідея в тому, щоб відновити занедбаний статус узвозу, заново повірити в те, що це одне з найбільш душевних місць Києва, переконати в цьому себе та інших. Що потрібно для цього зробити? Втілити матіссівський принцип і позбавити «вулицю художників» від всього зайвого. Згуртуватися і домогтися заборони в'їзду на цю вулицю автомобілів, а також випередити амбіції будівельників щодо неї.

Змістом акції буде ігровий супротив агресивним спробам сучасників позбавляти Андріївський його особливого історичного сенсу. Тривалий час узвіз перебуває в стані перманентної реконструкції, котра, як відомо, часто існує симптомом побудови бізнесово-офісних центрів. Тому тема недільного зібрання – захист узвозу від потенційної зміни його обличчя через засилля новобудов та активність автотранспорту. Форма акції – флешмоб, а отже це напівтаємне зібрання, організація несподіванки, створення публічного сюрпризу.

Назва акції – «Пікнік на узбіччі». Натхненниця події Марія Лебедєва розповідає, що вигадала цей намір випадково гуляючи з подругою вздовж набережної та шукаючи місця, де можна було б перекусити на свіжому повітрі, в підсумку стомившись, вона просто сіла на асфальті посеред Рибацького острову.

А ще кажуть, в неділю буде тепло.

Джерело: Велика Ідея

Одержимий «Овід» з херсонського степу

Сергій Степняк-Кравчинський Фото nnm.ru

Світлана Орел «Дзеркало тижня. Україна»

Улітку виповнилося 160 років з дня народження Сергія Степняка-Кравчинсь­кого. Це надзвичайно цікавий історичний і літературний персонаж, якого вважають прототипом головного героя знаменитого роману Етель Ліліан Войнич.

Степняк-Кравчинський — народоволець, публіцист, письменник, одержимий революціонер — народився у селі Новий Ста­родуб Херсонської губернії (нині Пет­рівсь­кого району Кіровоградської області).

Доля цього чоловіка дуже цікава і водночас суперечлива. Як у сина військового лікаря, його життєва дорога була визначена з дитинства — так само, як і культурна належність. Нащадок білоруса та українки міг мати більш-менш певне майбутнє тільки душею і тілом служачи Російській імперії. Тож навчався спершу в Орловській військовій гімнізії, потім у Петер­бурзському артилерійському військовому училищі. Після його закінчення двадцятирічний підпоручик їде до Хар­ківсь­кої резервної артилерійської бригади, де встигає здобути нетривалий досвід викладача у військовій школі. Та, очевидно, військова ка­р’єра не видається Крав­чинському (тоді він ще не мав псевдоніма — Степ­няк) цікавою, і він вирішує вчитися на агронома.

Але... не склалося — Сергій пішов по селах Тверської губернії: розповідав селянам про незавидність їхнього становища, закликав відбирати в поміщиків землю.

Люди слухали з недовірою, і невдовзі волосний старшина затримав народолюбця. Сергієві вдалося втекти. Тоді вперше він фактично перейшов на нелегальне становище.

Статки дозволяли йому подорожу­вати Європою, знайомитися зі світовою соціалістичною думкою. Там він зустрічається з російськими інакодумцями, зокрема із земляком Сергієм Подолинським.

Події 1875 року на Балканах застали Кравчинського в Женеві. Серце веде народовольця в лави повсталих слов’ян. Ідеї соціаль­ної справедливості настільки володіли ним, що й у Герцеговині він бачить насамперед ці мотиви. Захоплюючись тамтешнім народом, Сергій Михайлович радіє передусім то­му, що соціальна пропаганда матиме на тих теренах величезний успіх. Він ніби й не помічає національно-визвольного характеру повстання проти турецього гноблення.

Врешті Сергій опиняється в Італії, де в провінції Беневенто намагається посприяти анархістському повстанню. Повстання було придушене, а наш земляк опинився в італійській тюрмі. Його мали стратити, але врятувала амністія, оголошена новим королем Італії Умберто I. Саме в італійських газетах уперше з’явився псевдонім Степняк. До Петербурга він повертається вже помітною постаттю в народовольчому русі. Стає редактором газети «Земля і воля». А вже через кілька місяців після повернення здійснює вчинок, який у різні часи оцінювали по-різному: одні називали його героєм, інші — убивцею.

Серпневого дня на багатолюдній Ми­хай­лівській площі в Петербурзі до шефа по­ліції Миколи Мезенцева підійшов молодий темно-русявий чоловік і встромив йому в груди кинджал, після чого зник у натовпі.

Кравчинського оголошують державним злочинцем, найнебезпечнішим керівником революціонерів. Проте деякий час йому вдається нелегально жити в Росії, він навіть пише памфлет «Смерть за смерть», де пояснює мотиви свого вчинку.

Звісно, йому таки довелося емігрувати. Жив у Швейцарії, в Італії, пізніше в Лондо­ні. Був знайомий і спілкувався з багатьма тогочасними визначними інтелектуалами — Ф. Енгельсом, Г.Плехановим, Б.Шоу, І. Франком.

Вважається, що прототипом легендарного Овода з однойменного твору Етель Лі­ліан Войнич є саме Степняк-Кравчинський!

Мало того, відомий факт, що в помешканні Кравчинсь­ких Етель Ліліан Буль познайомилася зі своїм чоловіком — польсь­ким революціо­нером Михайлом Войни­чем. Сергій Михайлович навчав письменницю української мови, і вона в 1911 році переклала англійсь­кою шість поем Тараса Шевченка.

До речі, твори Шевченка Степняк-Крав­чинський розповсюджував і через заснований ним фонд вільної російської преси. Зрозуміло, що для фонду основною була література революційного змісту, зокрема й твори самого Степняка-Кравчинського — збірки нарисів «Підпільна Росія», «Російсь­кі грозові хмари», «Росія під владою царів», художні твори — «Життя нігіліста», «Андрій Кожухов», «Будиночок на Волзі». Цих творів могло бути набагато більше, якби не трагічний випадок — переходячи залізничну колію в Лондоні, 23 грудня 1895 року Степняк-Кравчинський потрапив під поїзд.

* * *

Відкриття музею Сергія Степняка-Кравчинського в його рідному селі Новий Стародуб ініціювала літературознавець Євгенія Таратута. Відкрили його в липні 1976 року. Як пише Григорій Гусейнов у своїй книжці «Незаймані сніги», на той час це була подія всеукраїнського масштабу, на яку навіть завітав Павло Загребельний. Євгенія Олександрівна свого часу спілкувалася з Войнич, а тому надала музею чимало цікавих експонатів, подарувала місцевій бібліотеці чимало книжок...

Із часом приміщення з колонами передали церкві, експонати — школі, де їх мало хто бачить. Шкода, що так сталося, адже долі таких людей — це частинки вітчизняної історії. Хоч би як оцінювали вчинки Сергія Кравчинського (про це, до речі, можна і треба говорити), але світогляд і душа його формувались у наших степах, тому й присутність його в українському духовному просторі має бути повнокровною…

Увага! Прекрасна соціальна реклама української мови від Христини Данілової!

соціальна реклама from christina danilova on Vimeo.

Джерело: Домівка